Просмотры 19714 февраля 2020

У мережі з'явилося інтерв'ю воїна ЗСУ азербайджанського походження Романа Бахшиєва, в якому він розповів про найважчі бої за Луганщину, а також про свій бойовий шлях.

Ролик опублікували на сторінці волонтерського фонду "Повернись живим" у Facebook.

"Мої батьки з Азербайджану, я також приїхав в Україну звідти. Сепаратизм для нас не є щось таке несподіване. 20 січня 1990 року в Азербайджані російсько-радянські окупаційні війська зайшли в міста Сумгаїт і Баку і просто почали вбивати людей. І тільки мужність, гідність і патріотизм азербайджанського народу не дали їм пройти вперед", – розповів Герой.

"В Україні я з 2004 року. За нашими законами, на землі, на якій живеш, з якої ти їси хліб, ти повинен її захищати і віддати своє життя будь-якої миті", – додав воїн.

Після цього в сюжеті показали архівні кадри, на яких він веде вогонь по терористах зі словами "Аллаху акбар! За Україну!".

Бахшиєв зізнався, що добровільно пішов на російсько-українську війну і, як і його побратими, хотів звільнити якомога більше земель, які захопили окупанти. Зокрема їм вдалося повністю очистити від бойовиків місто Родакове на Луганщині.

За його словами, лише після двох годин бою терористи втекли, покинувши свою зброю. Місцеві жителі потім розповідали українським захисникам, що окупанти поспішали уникнути зустрічі з "карателями", як вони називали ЗСУ.

"Тоді ще працював потяг Луганськ – Антрацит. Сепари ще не знали, що Родакове звільнили, їздили туди скуповуватися. Ми зустрічали їх біля потяга, запитували: "Чого ви сюди прийшли?". Вони казали: "В Луганську "Бонд" (сигарети. – Ред.) коштує 80 грн, а тут набагато дешевше". І ми їх "приймали", – згадує Бахшиєв.

Однак коли терористи дізналися про те, що ЗСУ вдалося зачистити Родакове, то почали обстріл позицій захисників із РСЗВ "Град", танка і мінометів.

"Відсіч дали, але там я отримав перше поранення, контузію. А через десять діб вдруге поранило у Дмитрівці. Там після обстрілу РСЗВ "Смерч" почали вибухати боєкомплекти у тих підрозділів, які були поруч із нами. Ми побігли допомагати, і я вперше в житті побачив, що танк може плавитися як пластмаса. Лава ллється, і ти нічого зробити не можеш. Війна – це дуже погано", – поділився страшними спогадами Герой.

За словами Бахшиєва, після закінчення терміну мобілізації він повернувся працювати вчителем фізкультури в київську школу №6. Але незабаром війна покликала його назад.

"Мені подзвонили і попросили повернутися. Я, не думаючи, почав збирати документи і вже через два місяці почав виконувати завдання. Нас соромили, що ми воюємо із "шахтарями"? Ну, вони воюють з учителями! Я залишив навчальний заклад, діточок своїх і пішов воювати з цієї сепарнею. Я не можу уявити, що в країні йде війна, а я сиджу вдома і нічого не роблю", – сказав захисник України.

Джерело

Вам также может понравиться