“Я вдячна Зеленському за те, шо він зайняв місце президента. Він вирок. Але вирок не Порошенку”

Я вдячна Зеленському за те, шо він вліз в авантюру та випадково зайняв місце президента.

Він не президент. Він вирок. Але вирок не Порошенку.

Вирок суспільству.

Діагноз лайну в голові виборця, який рік тому з радістю побіг на виборчі дільниці роботи президентом взагалі не придатну для цього людину.

То було шокуюче одкровення.

Раніше ж було прийнято вважати, шо добрий народ постійно дурять погані політики. Але Зеленський вам нічого не обіцяв.

Минув рік. Багатьом стало ясно, шо «хуже будет». Виявилося є шо втрачати. Рейтинг ще є, але все частіше звучить «нас кинули», «нас наїбали».

Про економіку (там жопа), міжнародні позиції (Моніка Зеленські), війну (не закінчена), кадрову політику навіть політикою назвати соромно – квартал, продай собаку, анал табу.

Так чому я вдячна?

Зеленський довів вкотре, шо на владу НЕ можна НАДІЯТИСЯ. НЕ можна ВІРИТИ в краще.

Владу треба НАЙМАТИ. Влада це сервіс. Не цар, не диктатор. Саме сервіс.

Так, як ви купуєте послугу. Ви наймаєте владу на роботу. Ви би прийшли до лікара, який вміє кривлятися замість лікувати, сподіваючися на краще? Ні.

Поки не навчитеся теж саме роботи на виборах – будете жити у лайні.

І ще.

Нема ніяких державних грошей.

Є гроші платників податків. Наші з вами гроші, за які ми повинні наймити фахових спеціалістів.

Не по м‘ятому костюму. Не по сюжетах у змі про корупцію. А по компетенціях.

Поки народ не перестане голосувати ср@кою – не перестане жити у сраці.

У кожного свій шлях. Україна має свій. Такий який є.

Українці цей рік провели у боротьбі. Не всі. Ті кому «есть разница». Є надія, шо таких стане більше. Бо не всі хочуть виживати. З‘являються і ті, хто хоче жити.

Головне зрозуміти, шо все саме у ваших руках. Нікому ви не потрібні, окрім себе.

Побудувати державу можемо тільки ми з вами. Чим раніше ви це зрозумієте – тим раніше це станеться.

За матеріалами зі сторінки Катерини Рошук

Джерело