"Мене доволі часто звинувачують у тому, що зловживаю чорними прогнозами. Я дійсно переконаний, що у випадку перемоги компанії Коломойського-Зеленського, а тепер ще й Медведчука, нас чекають дуже погані сюрпризи. Загалом, їм можна протистояти, але кон'юнктурний стан нашого депутатського корпусу знижує ці шанси в короткостроковій перспективі, а незрілість більшості суспільства роблять ситуацію майже патовою в середньостроковій (маю на увазі - після парламентських виборів). Звісно, завжди може виринути пасіонарна меншість, яка підніме нову революцію й спробує все ще раз повернути в номальне цивілізаційне русло. От тільки в Росії ж також вміють учитися на своїх помилках, тому Небесною Сотнею чи й тисячею тоді справа не обмежиться. Та й що толку, якщо кожна революція закінчується виборами, на яких (якщо не зразу, то за якийсь час, як у 2014 році) підніметься плебейська більшість і спершу навішає гир на ноги країні, а згодом і розверне назад, як це старається зробити нині.
Але я переважно пишу про міжнародну політику, геостратегічне позицііонування, деколи про внутрішню політику й правові наслідки. Фінансово-економічних тем уникаю, хоча й у цій сфері бачу проблеми. Недавно почув у чиємусь цитуванні тезу Коломойського, що дефолт - це зовсім не погано, а навіть новий шанс для країни. Якось не повірилося, бо таку ахінею раніше дозволяв собі говорити лише Ляшко, а від олігарха-мільярдера подібної безграмотності не очікував. А зараз бачу, що фраза дійсно прозвучала. І пояснюється вона не безграмотністю, в якій Коломойського запідозрити важко, а в злих намірах. Дуже хочу, щоб і мої злі прогнози, й оцей виявилися неправильними чи хоча б перебільшеними. Але розуміти суть загроз необхідно, щоб потім не нарікати, що ми ж, бач, хотіли як краще, а вийшло..."